Життєва важливість утвердження та зміцнення гуманістичного начала, ідей самоцінності людини в суспільно-історичному, національно-культурному розвитку, необхідність зміцнення та розширення її прав і свобод були притаманні вітчизняній соціально-філософській думці на всіх історичних етапах. Із тими чи іншими відмінностями вітчизняні мислителі в зазначений період дотримувались позиції, за якою звільнена від соціального та національного гніту українська людина має володіти всіма правами доступу до здобутківнаціональної і світової культури, розвивати, збагачувати її нові форми й зразки, утверджуючись в особистісних якостях і водночас зманіфестовуючи ідеї згуртування суспільства. Принциповими для їхньої філософської творчості були положення, за якими ставлення людини як соціального суб"єкта і громадянина до суспільства і держави треба розглядати як засновані на системі відповідних прав і обов"язків. Взаємини між людьми в суспільстві трактувалися як такі, що можуть і повинні розвиватися у межах і на засадахкультури - максимально сприятливо для людини і як творця останньої, і як простору її самореалізації у формах культури як особистісного буття. Важливішим аспектом аналізу національно-об"єднавчого потенціалу в його соціокультурній спрямованості, життєд&іяльності особистості послужило, зокрема, у новітній вітчизняній філософії висвітлення національних відмінностей та ролі інтелігенції як суб"єкта духовно-культурної активності, провідника національної злагоди, покликаного сприяти національно -констит&утивним трансформаціям суспільної свідомості та виходу українського суспільства на нові рівні.
Жизненная важность утверждения и укрепления гуманистического начала, идей самоценности человека в общественно-историческом, национально-культурном развит&ии, необходимость укрепления и расширения его прав и свобод были присущи отечественной соціально-философской мысли на всех исторических этапах. С теми или иными отличиями отечественные мыслители в указанный период придерживались позиции, согласно кот&орой освобождённый от социального и национального гнета украинский человек должен обладать всеми правами доступа к достижениям национальной и мировой культуры, развивать, обогащать ее новые формы и образцы, утверждаясь в личностных качествах и манифе&стируючи вместе с тем идеи сплочения общества. Принципиальными для их философского творчества были положения, по которым отношения человека как социального субъекта и гражданина к обществу и государству должны рассматриваться как основанные на систем&е соответствующих прав и обязанностей. Взаимоотношения между людьми в обществе трактовались как такие, которые могут и должны развиваться в пределах и на условиях культуры - максимально благоприятно для человека и как создателя последней, и как прост&ранства ее самореализации в формах культуры как личностного бытия. Важным аспектом анализа національно-объединительного потенциала в его социокультурной направленности, жизнедеятельности личности послужило, в частности, в новейшей отечественной филос&офии освещение национальных различий и роли интеллигенции как субъекта духовно-культурной активности, проводника национального согласия, призванного способствовать национально-конститутивным трансформациям общественного сознания и выхода украинского &общества на новые уровни.
The vital importance of establishing and strengthening of humanistic principles, ideas of self-value of human being in social-historical and national-cultural development, the need to strengthen and expand human rights and &freedoms have been inherent in domestic social- philosophical thought at all historical stages. With different variations domestic thinkers at a given period adhered to the position, according to which, released from social and national oppression Uk&rainian personality is entitled to all the rights of access to the achievements of national and world culture, has to develop, enrich its new forms and standards, strengthening oneself in personal qualities and manifesting, however, the idea of socie&
