Статтю присвячено розгляду суперечливої природи спорту, що розкривається в дзеркалі філософської рефлексії, починаючи з середини ХХ століття. Розглянуто експлікацію позитивних і негативних аспектів соціального та культурного прояву спортивної діяльності, акцентовано увагу на неадекватності однобічного підходу до визначення соціального статусу спорту. Окремо відзначено можливість зняття опозиції агоністики як змагальної природи спорту та гуманістики як потенціалу реалізації фундаментальних культурних цінностей.
Статья посвящена рассмотрению противоречивой природы спорта, которая раскрывается в зеркале философской рефлексии, начиная с середины ХХ века. Рассмотрена экспликация положительных и отрицательных сторон социального и культурного проявления спортивной деятельности, акцентировано внимание на неадекватности одностороннего подхода к определению социального статуса спорта. Отдельно отмечена возможность снятия оппозиции агонистики как соревновательной природы спорта и гуманистики как потенциала реализации фундаментальных культурных ценностей.
The paper is dedicated to the consideration of the ambivalent nature of sport that is revealed through the philosophical reflection since the middle of the 20th c. Explication of both positive and negativ&e aspects of social and cultural manifestation of sport activity is being analyzed, special attention is given to the inadequacy of eclectic and one-sided approach to the definition of the social status of sport. The possibility to overcome the oppos&ition of agonistic as the competition-based nature of sport and humanism as the potential to realize fundamental cultural values is being stressed upon.
