Людина і громадянство в контексті парадигмального виміру політичної науки
Видавництво:
ВАДЕКС
Рік:
2018
Сторінок:
С. 8-19
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Політологічний вісник: збірник наукових праць / Політологічний центр при Київ. нац. ун-ті ім. Тараса Шевченка. Вип. 80. - Київ: ВАДЕКС, 2018
Анотація:
Критична оцінка столітнього етапу інституціоналізації політичної науки дозволяє зробити парадоксальний висновок-політологія є наукою дискусій. Це пояснюється не лише складністю методичного використання політологічних принципів або її поганою інтеграцієюв предметній сфері інших соціальних (чи поведінкових наук). Головні проблеми політології-термінологічна невизначеність та методологічна абстрактність. Кожен новий підхід у політології здатен повністю змінити сутність її теоретичної конструкції. Впроваджуючи в широкий обіг термін "громадянська політології", автори сподіваються зробити крок до структурної визначеності політології та дати їй міцне підґрунтя-проблему людини як громадянина. Громадянська політологія покликана оздоровити політичну науку, вивести з-під згубного впливу етатизму, що лише маскується ідеологічними штампами і нівелює саму ідею держави (як організму одночасно соціального, правового, створеного людиноюгромадянином для людини-громадянина). Застосовуючи нові принципи громадянської політології, автори сподіваються розпочати процес "роздержавлення" політичної науки заради того, щоб вона слугувала істинним інтересам державності-інтересам громадянства. Не слід забувати, що саме громадяни зумовлюють і продукують державність фактом свог&о існування. Людина як громадянин формувалась в процесі переходу людини від дикої стадії існування до осілого життя. Боротьба інстинктів фізичних проти моральних почуттів супроводжувала весь процес політичної еволюції спільнот-від первісного ладу і д&о сьогодні. Вона не оминула інститут громадянства, що значною мірою був покликане примирити інстинктивну природу людини як біосоціальної істоти (згадаймо патріархальне визначення римського права). Отже, примирення моралі та фізичної природи всередині& людини слід визнати пануючою тенденцією громадянської політології. Ключові слова: громадянська політологія, людина, громадянство, етатизм, держава, антропологія.
The critical analis of the centennial stage of the institutionalization of political s&cience makes it possible to draw a paradoxical conclusion-political science is the science of debate and about debate. This is explained not only by the complexity of the methodological use of political science principles or by its poor integration i&n the subject area of other social (or behavioral) sciences. The main problems of political science are terminological uncertainty and methodological Abstraction. Each new approach in political science really can completely change the essence of its &theoretical construction. By introducing the term "Civil Political Science" into broad terms, the authors hope to make a step towards the structural determinacy of political science and give it a solid foundation-the problem of a person as a citizen.& Civic political science is intended to improve political science, to arrive from the destructive influence of etatism, which is only masked by ideological stamps and reduces the very idea of the state (as an organism at the same time social, legal, &created by a citizen-man for a citizen-man). Applying for the new principles of civil political science, the authors hope to begin the process of "deetatization" of political science in order to serve the true interests of the state-the interests of &citizenship. It should not be forgotten that only citizens determine and produce statehood by the fact of their existence. Man as a citizen was formed in the process of human transition from the wild stage of existence to settled life. The struggle o&f instincts of physical against moral feelings was accompanied by the whole process of political evolution of communities-from the primitive order to the present day. It did not pass the institute of citizenship, which was largely intended to reconci&le the instinctive nature of man as a biosocial being (let us recall the patriarchal definition of Roman law). Consequently, the reconciliation of morality and physical nature within a person should be recognized as the prevailing tendency of civil p&
