У статті розглядаються найбільш та найменш типові комунікативні стратегії увічливості у найбільш та найменш типових комунікативних ситуаціях, що у сукупності характеризують британську жінку як пересічного представника вікторіанської лінгвокультурної спільноти. У якості провідного обрано гендерний чинник. Автор доходить висновку про необхідність об"єднання соціального та прагмалінгвістичного параметрів для всебічного опису мовленнєвої поведінки жінки.
В статье рассматриваются наиболее и наименее типичные коммуникативные стратегии вежливости в наиболее и наименее типичных коммуникативных ситуациях, в совокупности характеризующие британскую женщину как среднестатистического представителя викторианской лингвокультурной общности. В качестве ведущего выбран гендерный фактор. Автор делает вывод о необходимости объединения социального и прагмалингвистического параметров для всестороннего описания речевого поведения женщины.
The article focuses on the most and the least typical communicative strategies of politeness in the most and the least typical communicative situations which, taken together, characterize the British woman as an average representative of the Victorian linguistic and cultural community. Gender is chosen to be the leading factor. The &author comes to a conclusion that it is necessary to combine social and pragmalinguistic parameters to provide an all-round description of the woman"s communicative behaviour.