Доброчесність у соціогуманітарних науках як філософсько-методологічна проблема
Видавництво:
ВАДЕКС
Рік:
2019
Сторінок:
С. 8-17
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Політологічний вісник: збірник наукових праць / Політологічний центр при Київ. нац. ун-ті ім. Тараса Шевченка. Вип. 82. - Київ: ВАДЕКС, 2019
Анотація:
The main determinants of scientific integrity are considered in the article: moral and ethical; religious and ideological; philosophical and methodological; political and legal; social with criminogenic inclusive; technical and technological; advertising and marketing. The main attention is drawn to the crisis in the social and humanitarian sciences which in Ukrainian conditions can be explained in the broad sense by the legacy of the Soviet past, when the social humanitarian sciences (the social sciences and the humanities in western understanding) were predominantly promoted with ideological goals. The quasi scientific practice that drove in Soviet times was the practice of artificial scientification of various political doctrines and ideologies based on the «one correct doctrine»—Marxism-Leninism («scientific communism»; «scientific atheism», etc.). Competing doctrines declared unscientific. At the more late time, the manifestations of scientific malpractice are commercial facilitated researches. To this over-commercialization and over-politicization factors we must add the relativism of the postmodern worldview with its dubious «post-truth» ideal. The article suggests various ways and methods solving the problem of strengthening the scientifi&c integrity: philosophical; moralðical; political&legal; corporate-administrative.
Метою дослідження є з"ясування причин та особливостей політичної кризи у Венесуелі, виявлення можливостей транзитологічного та інституційного підходів до вирішення& проблем демократії. У статті використані як філософські й загальнонаукові методи, так і спеціальні політологічні методи-системний, структурно-функціональний, неоінституційний, біхевіористський, порівняльний тощо. У висновках визначається, що корупці&я пронизує всі рівні державного управління і всі гілки влади. Внаслідок цього, незважаючи на заходи, прийняті на державному рівні, проблема боротьби корупцією як і раніше залишається актуальною. Служби контролю розгалужуються, але при цьому не стають& ефективними. У даній статті проаналізована природа корупції "по-венесуельськи" та її культурні особливості, заходи для боротьби з нею на всіх рівнях державного управління, служби, які відповідають за боротьбу з корупцією, як антикорупційна діяльніст&ь регулюється законодавством країни, досягнуті результати і нові виклики.
