Проаналізовано попередні результати соціолінгвістичного анкетування 120-ти державних службовців, які позиціонують себе як координативні білінгви і мешкають у Києві. Схарактеризовано мовну поведінку зазначених фахівців за умов вимушеного українсько-російського білінгвізму, визначено їхню мовну самоідентифікацію. Досліджено співвідношення реального та бажаного використання мов у державному управлінні. На основі порівняння даних з іншими опитуваннями, що проводилися у Києві, з"ясовано важливість знання державними службовцями української, російської та іншої іноземної мов.
Проанализированы предварительные результаты социолингвистического анкетирования 120-ти государственных служащих, которые позиционируют себя как координативные билингвы и живут в Киеве.Охарактеризовано языковое поведение указанных специалистов в условиях вынужденного украинско-российского билингвизма, определена их языковая самоидентификация. Исследовано соотношение реального и желаемого использования языков в государственном управлении. На основании сравнения данных с другими опросами, которые проводились в Киеве, выяснена важность знания государственными служащими украинского, русского и другого иностранного языков.
It was analysed previous results of the sociolinguistic questi&oning of 120 public servants that determine themselves as coordinate bilinguals and that live in Kyiv city. It was characterized public servants" language behaviour subject to necessary Ukrainian-Russian bilingualism, it was defined their language id&entity. It was researched the correlation of the real and desirable language usage in the public administration. It was revealed the importance of public servants" knowledge of Ukrainian, Russian and other foreign languages that were based on the com&parison of data to another Kyiv questionings.
