У статті зосереджено увагу на особливостях художньої презентації міфологеми стихій у збірці оповідань Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки». У дев’яти оповіданнях авторка формує простір альтернативних топонімів та альтернативної історії. Вона пропонує назви топосів – Змієва Шия, Проклятий хутір, Важкий пісок, прив’язуючи ту чи ту історію до певної стихії. Концептуальними для «страшних казок» Катерини Калитко стали три стихії: вода, земля, повітря.
