Розглянуто проблему здатності системи конфесійної демократії Лівану реагувати й адаптуватися до змін у між арабській системі регіональних відносин, спричинених революційними подіями Арабської весни, які охопили значну частину Арабського Сходу. Акцентовано увагу на тому, що в умовах тісного переплетіння інтересів ліванських і неліванських політичних акторів загрози та виклики, генеровані на регіональній арені, сприймаються традиційними ліванськими політичними лідерами насамперед як виклики безпеці їхніхсубобщин у межах ліванського соціуму, а не як загрози державі Ліван, що зумовлює виникнення гострих криз зовнішньополітичної орієнтації країни. Досліджено позиції Лівану в міжнародних організаціях (Лізі арабських держав та ООН) у 2011-2012 роках щодо лівійського та сирійського конфлікту, виявлено причини, які зумовили відмінності в підходах до врегулювання цих конфліктів.
The article is devoted to the analysis of the ability of the Lebanese "confessional democracy" system to react and adapt to changesin the system of inter-Arab regional relations caused by the revolutionary events of the "Arab Spring", covering a significant part of the Arab East. Attention is focused on the fact that in the circumstances of significant interests overlap of Leban&ese and non-Lebanese political actors the threats and challenges generated in the regional arena are perceived by the traditional Lebanese political leaders primarily as security challenges to their subcommunities within Lebanese society, and not as &threats to the state of Lebanon. Such perception of threats can result in crisis in the country"s foreign policy vector. The position of Lebanon in international organizations (the League of Arab States and the UN) in 2011-2012 was investigated regar&ding the Libyan and Syrian conflict. The reasons that caused differences in approaches to resolve these conflicts are identified.
Рассмотрена проблема способности системы конфессиональной демократии Ливана реагировать и адаптироваться к изменениям в& системе межарабских региональных отношений, вызванных революционными событиями Арабской весны, охватившими значительную часть Арабского Востока. Акцентировано внимание на том, что в условиях тесного переплетения интересов ливанских и неливанских пол&итических актеров угрозы и вызовы, генерируемые на региональной арене, воспринимаются традиционными ливанскими политическими лидерами прежде всего как вызовы безопасности их субобщинам в пределах ливанского социума, а не как угрозы государству Ливан,& что чревато возникновением острых кризисов внешнеполитической ориентации страны. Исследована позиция Ливана в международных организациях (Лиге арабских государств и ООН) в 2011-2012 годах относительно ливийского и сирийского конфликта, выявлены прич&ины, которые обусловили различия в подходах к урегулированию этих конфликтов.
