Планетарне мислення І. Павлюка заземлене й у свою національну
ідентичність, про яку свідчить поетична збірка "Чорний льон". Її назва символізує важкі часи й руїни знедоленої України. Оспіваний в українських піснях синій цвіт льону почорнів від розриву снарядів, а люди війни уподібнюються "недопалкам печалі". Так ліричне відображення нашої похмурої сучасної дійсності знаходить відповідний колір смутку. Усе тут чорне: "льон", "церква", "вихід тунелю", "вишиванка", "пісня", "вино", "блиск свяченої шаблі", а ліричний герой постійно перебуває на межі життя і смерті. Остання для нього - закон неминучості, а "мовчання могил" - потойбічний подих буття. У поетичній збірці "Чорний льон" домінують темні кольори, які викликають гнітюче почуття, а біль стає філософською онтологічною категорією, мірилом людської сутності.
