Конкретизуються методологічні засади поетики у прозі канадських азійських письменників-іммігрантів, їхня унікальна ідентичність, набута на північноамериканському континенті, яка водночас органічно синтезована з культурою та ідентичністю їхніх прабатьківщин і поєднана концептом історичної пам"яті. Цей синтез є оригінальним через суттєву несхожість східної та західної культур. Отже, риси синкретизму аналізованого культурного утворення стають назагал новим феноменом у поліетнічній літературі Канади. У статті розглядаються тексти романів Їнг Шен, Кім Тхюї, Джой Когава, Майкла Ондаатже.
