Життя Марії Вольвач у переказах її земляків із села Черемушна нагадують легенду про загадкову жінку, яка була іншою, ніж вони самі. І це не дивно. До Харкова через родинні негаразди вона поїхала неписьменною безталанною 14-річною напівсиротою, а пізнішестала навідуватися у статусі поетеси, яка залюбки читала у хаті «на Кобцях» свої вірші, знала силу-силенну народних пісень, мала чудовий голос, організувала з числа навколишньої інтелігенції таємний гурток і постійно збирала в місцевому лісі лікарські трави. Оповідки про неї десятиліттями передавалися з вуст в уста черемушнянськими знавцями давнини, як захоплююча бувальщина, допоки пошуком достеменних джерел не зайнявся односелець письменниці, відомий літературознавець Іван Лисенко (про це «УМ» вже детально розповідала у номері за 26 травня 2016 р.). Саме завдяки його ентузіазму та коштам у 2007 році вийшла впорядкована збірка творів Марусі Вольвачівни (літературний псевдонім письменниці), викликавши чималий резонанс у вітчизняних мистецьких колах. І ось чергова новина. До 180-річчя землячки той же автор надрукував нову книгу під назвою «Легенда Слобожанщини», до якої вперше ввійшло її автобіографічне оповідання «Один день з петербурзького життя». Якби сталося диво і цим твором-одкровенням зацікав&илися продюсери, то світ би побачила унікальна кінострічка, де красуня-юнка в українській свитці намагається вижити спочатку у зрусифікованому Харкові, а потім і в столичному Петербурзі. Час події — друга половина XIX століття, але твір ніскільки не &втратив своєї актуальності.
