Він не вписувався у стереотип високочолого книжника, що витає в емпіреях і турбується абстракціями, поки погляди широкої авдиторії ліплять "люди з телевізора". Філософа не лякала поява на екрані чи на майдані, він тримав руку на пульсі кожного дня та мав що сказати сучасникові і співвітчизникові. На пафосні визначення типу "совісті" чи "батька" нації Попович лише кривився: батьки й совість у кожного особисті. Але ж таки був із тих нечисленних інтелектуалів, чия думка відчутно важить у суспільстві.
