Вивчається роль в місце блюзнірських практик к релігійному житті селянштундистів України кінця ХIХ - початку ХХ ст. Низка історіографічних стереотипів щодо історії сектантських рухів пізньоімперського періоду потребує спростування. Обгрунтовується теза,що блюзнірство, яке сприймалося як форма побожності, було визначальним для формування конфесійної ідентичності "штундарів".