Стаття присвячена встановленню відмітних демографічних рис і деяких особливостей соціального становища жінок в Україні в контексті вимог Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, а також результатів реалізації цих вимог за останніроки. Дослідження сфокусовано на загальних питаннях (змінах у чисельності й складі жінок, а також стані гендерної статистики), специфіці шлюбно-сімейної ситуації та проблемах охорони здоров’я. Виявлено тенденції випереджального скорочення чисельності жінок працездатного та репродуктивного віку на фоні збільшення частки літніх осіб в Україні, зниження ранньої шлюбності та підліткової народжуваності, а також неоднозначність динаміки жіночої онкологічної захворюваності й смертності та материнської смертності, недостатньо послідовне зменшення смертності немовлят, поширеність випадків акушерського насильства, складну ситуацію щодо ВІЛ/СНІД (включно зі збільшенням частки жінок серед хворих на СНІД), зниження венеричної захворюваності. Встановлено, що наразіполіпшення стану репродуктивного здоров’я жінок в Україні ускладнюється через відсутність цільової державної соціальної програми з репродуктивного та статевого здоров’я населення. Обґрунтовано, що через вищий рівень демографічного старіння та низку і&нших факторів жінки більше потребують медичної допомоги та соціальної підтримки, вони є дуже вразливими до впливу сучасної епідемії COVID-19 та її наслідків і при цьому особливо потерпають від низької фінансової (а подекуди – й територіальної) доступ&ності якісної медичної допомоги в Україні. Проаналізовано сучасний стан гендерної статистики та викладено деякі рекомендації щодо її вдосконалення для формування належного інформаційного підгрунтя розвитку політики з ліквідації всіх форм дискримінаці&ї щодо жінок в Україні.
