Метою статті є виявлення основних міграційних контингентів великих міст України, встановлення особливостей їх залучення до місцевих ринків праці та інфраструктурних послуг локального рівня. Робота спрямована на вирішення наукової суперечності між високою концентрацією мігрантів у окремих містах і дослідженнями, що переважно здійснюються на державному рівні. Зміна дослідницького фокусу з національного на місцевий рівень зумовлює актуальність і новизну публікації. Здійснено структурування предметного поля дослідження міграції на рівні окремих поселень (локальностей). Залежно від ступеня вбудованості прибулого населення в організацію міської системи у статті виокремлюється два основних типи осіб: мігранти-відвідувачі та мігранти-мешканці. До першої групиналежать особи, які проживають поза межами великих міст, але здійснюють туди систематичні поїздки з метою навчання або праці (так звані маятникові та вахтові мігранти). Вони чинять великий вплив на транспортну інфраструктуру великих міст України, яка наразі потребує оновлення та модернізації. Мігранти-мешканці прибувають до великих міст на тривалий строк або назавжди, створюючи таким чином більш міцні та різноманітні зв’язки з локальністю прибуття. Найбільшого впливу від присутності цієї групи зазна&ють житлово-комунальна, побутова та освітня інфраструктура великих міст. Категорія мігрантів-мешканців у великих містах є досить різнорідною за складом: до неї належать іноземці та українці, які прибули з інших регіонів (серед них вирізняється числен&на група ВПО). Соціально-економічна залученість міждержавних іммігрантів великою мірою залежить від наявності легального правового статусу.
