У статті проаналізовано відображення в республіканській та місцевій пресі проблеми забезпечення житлом мешканців Харкова – великого промислового центру, столиці радянської України з 1919 по 1934 роки. Стрімке зростання населення Харкова, викликане будівництвом промисловості та перетворенням його на столицю радянської України, спричинило житлову кризу. Різноманітні аспекти житлової проблеми міста Харкова розглядалися як у місцевій пресі, представленій газетами «Харківський пролетар» (орган Харківського окружного комітету КП(Б)У), «Харьковский рабочий» (орган Харківського міського комітету КП(б)У та міської ради), «Пролетарий», так і в пресі загальноукраїнського значення – республіканській газеті «Вісті ВУЦВК». Центральною темою публікацій були масштабий засоби подолання житлової кризи у місті. Причиною кризи преса визначала стрімке зростання робітничого класу і «пережитки минулого». Як засіб вирішення проблеми у 1920-ті роки пропагувалося кооперативне будівництво, у 1930-ті роки більше уваги приділялося новобудовам та питанням якості будівництва. Хоча радянська преса перебувала під партійним контролем, але у 1920-ті роки допускалися критичні публікації щодо кризової ситуації з житлом, безгосподарності і розхлябаності окремих осіб і діячів. Критик&увалася навіть ідея і практика будинків-комун. Преса формулювала проблему, її масштаби, інформувала про можливі засоби їх вирішення, які пропонували державні органи; повідомляла про те, яке житло хотіли б отримати робітники, що свідчить про зворотній& зв’язок між суспільством і пресою. Таким чином, наприкінці 1920-х - на початку 1930 рр. такі риси радянської преси, як монологічний характер, обмежена динамічність, непрозорий характер функціонування ще не почали повною мірою функціонувати.
