У статті вперше досліджені літературні джерела художніх творів українських письменників, у яких висвітлюється торгівельна мережа «Торгсин». Її діяльність напряму пов’язана з штучно створеним у 1932–1933 роках Голодомором. Крамниці торгсинів функціонували по всій території України. Створені з метою задоволення потреб чужоземців, вони в умовах Голодомору були зорієнтовані на обмін цінностей населення України – золота, срібла, діамантів. Використовуючи зубожілий стан населення і дефіцит, радянська влада встановила несправедливий курс обміну. Більшість потенційних покупців, переважно селян, були не в змозі обміняти продукти і помирали під дверима торгсинів. У свідомості багатьох українців торгівельні точки з написом «Торгсин» закарбувалися як символ «великого голоду». Діяльність торгсинів була засекречена і не висвітлювалась на сторінках газет, публічно не обговорювалась. Радянські письменники під загрозою репресій уникали згадок про торгсини, бо добре розуміли причини появи голодних селян на вулицях міст, виникнення нескінчених черг біля крамниць. Це підтверджують художні твори, опубліковані за кордоном. Враження і документальні події у столиці радянської України висвітлили Олесь Гай-Головко, Олена Звичайна та Михайло Млаковий. Емоційно насичені тво&ри Зосима Дончука оповідають про перебіг торгівлі на периферії. Письменниця Ольга Мак спробувала знайти відповідь на питання, яку роль відводила торгсинам радянська влада. Вперше автор статті проаналізував варіанти вживання у літературних творах назв&и торгівельної мережі, які мали суттєву відмінність. Автор довів, єдиним вірним варіантом є «Торгсин», який використовують у роботах сучасні українські історики.
