Проаналізовано екстралінгвальні імплікатури, засновані на мовних ремарках, для позначення мовчання і засоби їх лінгвалізація в драматичних текстах буковинських письменників (Ю. Федьковича, С. Воробкевича, С. Яричевського, І. Синюка). Актуальність дослідження обумовлена необхідністю осмислення лінгвістичного, комунікативного, культурологічного, когнітивного, психолінгвістичного, антропоцентрического аспектів драматичного тексту, цілісного дослідження драматичного тексту як єдності вербальних і невербальних компонентів спілкування. Новизна наукового дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві розглядаються імплікатури як взаємодія вербального і невербального компонентів в драматичному тексті. У статті використані такі методи і прийоми лінгвістичного аналізу: системно-функціональний аналіз, метод дискурсивного аналізу, контекстуально-інтерпретаційний метод, метод стилістичного аналізу. Висновки. Мовчання є повноцінним екстралінгвістичним компонентом імплікатури в драматичному тексті. Як і інші невербальні засоби, мовчання взаємодіє із засобами вербальної комунікації, іноді дублює вербальні повідомлення, проте часто посилює, а то і заперечує їх.
