Стаття присвячена націоналізації спільноти кримських (східноєвропейських) караїмів. Впродовж другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. ця спільнота, яка історично сприймала себе як частина "бней ізраель", юдейської громади в широкому сенсі цього слова, в силу різних причин почала заявляти про себе як про "націю". Становлення національної ідентичності кримських караїмів розглядається як природний процес, що сутнісно мало відрізняється від аналогічних процесів у Центральній та Східній Європі. Досліджується історична спадщина бахчисарайського та одеського рабина (газзана) середини ХІХ ст. Соломона Бейма у порівнянні з творчістю А. Фірковича. Аналізуються елементи створеного С. Беймом наративу, які сприяли формуванню національної самоідентифікації кримських караїмів. Акцентується увага на авторстві караїмського військового міфу і на ролі С. Бейма у формуванні культу кримського міста Чуфут-Кале як "національної колиски" караїмів Східної Європи. З"ясовується роль мілітаризації та тюркизації історї.
