Доведено, що проведена трансформація українського суспільства за своєю суттю є не модернізацією, а неоліберальним експериментом під модерністським прикриттям, що відкинув Україну з когорти найбільш промислово і науково розвинених країн на периферію сучасного світу, призвів до зубожіння і тотальної зневіри більшості громадян. Показано, що у межах існуючої неоліберальної моделі й укорінення олігархічної влади здійснити модернізацію України і перейти до інноваційного розвитку неможливо. Вітчизняна наука внаслідок фінансового геноциду й відсутності державної підтримки позбавлена можливості ефективно виконувати свої суспільні функції, зокрема бути одним із вирішальних агентів модернізації суспільства в інтересах усіх громадян. Висновки. За теорією модернізації як ідеолого-теоретичним конструктом сучасності стоять конкретні політичні й ідеологічні інтереси великого капіталу. Нав"язана Україні теорія і практика неолібе- ральної модернізації як основного засобу виходу на шлях успішного соціально-економічногорозвитку не виправдала покладених на неї надій і призвела до хронічнокризового стану суспільства. Це вимагає пошуку іншої, альтернативної моделі розвитку.
