Вже ось рік, як Івано-Франківськ сколихнула тривожна звістка про смерть С. Пушика, а ось нещодавно світ побачила книжечка Тараса Салиги «…Отут я жив…Отут мойого предка слід…» (Див. : Салига Т. …Отут я жив…Отут мойого предка слід… : мозаїка епістол, поетового «я», герменевтики, спогадів, віршів, пісень. Львів : Сполом. 2019, 80 с. ) – і Пушик знову живий, проте, на жаль, не своєю фізичною оболонкою, а словесною та духовною. Але цього більше, ніж достатньо, оскільки книжка мала на меті воскресити не С. Пушика (на жаль, ми розуміємо, що це неможливо), а пам’ять, яка ще й досі блукає такими любленими та натхненними С. Пушиком околицями Станіславова. Книжка наповнена уривками з епістолярної спадщини поета, фрагментами автобіографічних сюжетів, авторськими оцінками та ремарками, спогадами, піснями, віршами…А головне, книга наповнена Пушиком, тією неземною енергією, поетичною силою, контрастністю...
