Should euthanasia be a solution to the problem of "decent" death? (on the example of the case Lambert and Others V. France)
Видавництво:
Інститут міжнародних відносин
Рік:
2019
Сторінок:
С. 57-66
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин ; редкол.: Резнікова Н.В., Дорошко М.С., Нанавов А.С. [та ін.]. Вип. 141. - Київ: Інститут міжнародних відносин, 2019
Анотація:
The legal and bioethical problem of legalizing involuntary passive euthanasia as a practice of ending a person"s life, which in particular is in a minimal conscious state and with disabilities, on the example of the case Lambert and Others v. France of the European Court of Human Rights, is explored in this article. Due to the differences between the national legislation of the states on the regulation of euthanasia and given the lack of the international consensus on this issue, as well as the unifiedposition of the judges on the legality of its application in the context of protecting the right to life on the basis of Art. 2 and 3 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, the need to ensure adequate medical care and treatment guaranteed by the state in order to maintain/prolong a person"s life (first of all, artificial hydration and nutrition, mechanical ventilation, cardiopulmonary resuscitation, blood transfusions, dialysis, etc.), and subsequent rehabilitation, as well as palliative care as an alternative to euthanasia, is emphasized. Mandatory compliance with the principle of prohibition of discrimination against person based on health status is stressed. The consequences of using involuntary pa&ssive euthanasia, including the need to bring to legal liability, are analyzed.
У статті досліджується правова та біоетична проблема легалізації недобровільної пасивної евтаназії як практики припинення життя особи, зокрема яка знаходиться у стані &мінімальної свідомості та з обмеженими можливостями, на прикладі справи Європейського суду з прав людини Lambert and Others v. France. У зв"язку з відмінністю національного законодавства держав щодо регулювання евтаназії та з огляду на відсутність мі&жнародного консенсусу у цьому питанні, а також уніфікованої позиції суддів щодо правомірності її застосування в контексті захисту права на життя на основі ст. 2 та 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., наголошується на н&еобхідності забезпечення гарантованої державою належної медичної допомоги і лікування для підтримки/подовження життя особи (насамперед, гідратації, живлення, штучної вентиляції легень, серцево-легеневої реанімації, переливання крові, діалізу тощо) та& подальшої реабілітації, а також паліативної допомоги як альтернативи евтаназії. Підкреслюється обов"язковість дотримання принципу заборони дискримінації особи за станом її здоров"я. Аналізуються наслідки застосування недобровільної пасивної евтаназі&ї, зокрема й необхідність притягнення до юридичної відповідальності.
