Одним із найменш вивчених жанрів українського фольклору є "жебранки" - тексти, що їх виконують жебраки під час прохання милостині. Зразків цього жанру збереглося вкрай мало. Перебуваючи на верхівці ієрархічної піраміди напівформальної організації жебраків, кобзарі та лірники, не просто знали всі "ази" жебрацької науки, а й володіли своєрідним мистецтвом добування хліба за допомогою вправно використаного слова бездоганно. В їхніх вустах жебранки були не примітивним виклянчуванням хліба, а дійсно мистецтвом, побудованим на тонкій психологічній грі зі слухачем, потенційним подателем, а також на майстерному застосуванні фольклорних поетичних засобів. "Жебранка", хоч і є специфічним жанром фольклору, витвором маргінальної жебрацької культури минулого, проте заслуговує на ретельне вивчення саме сьогодні з огляду на те, що в сучасному суспільстві активізувалися процеси розшарування масової культури на "субкультури" - молодіжні, кримінальні, корпоративні тощо. Спостереження над майже не дослідженим жанром українського фольклору мають на меті ініціювати більш уважне ставлення сучасної української етнології та культурології до сучасних процесів маргіналізації, культурної ізоляції окремих соціальних груп тощо.
