Історію післявоєнної Сортавали, певною мірою, можна порівняти з долею Калінінграда. Суттєва ж різниця полягає у тому, що територія, на якому розташована Сортавала, увійшла до складу Автономної Республіки Карелія. Статус республіки робить важливим поглядна життя фінів(фіни-емігранти або біженці, північноамериканські фіни, інгри), які переїхали до Сортавали, а також на інших людей, які прибули сюди, в основному, з Білорусі та інших внутрішніх регіонів СРСР. У статті проаналізована проблема збереження національної ідентичності малих етнічних груп в умовах формування монокультурного соціального середовища. Головна увага звернута на перші дві групи фінських жителів. Об"єктом дослідження повсякденного життя стали близько 30 родин. Важливим джерелом інформації є також місцеві газети та інтерв"ю з місцевими жителями. Автор припускає, що фінська діаспора зберегла рідну мову, особливо у повсякденному житті. Хоча фіни складають абсолютну меншість населення міста (близько 4 - 5 %), вони впливають на соціальне, культурне, музичне, спортивне життя міста. Проте, формування нового монокультурного радянського суспільства, що базувалося на російській мові і традиціях, вплинуло також і на фінську діаспору. Цей вплив був особливо значним для наступних поколінь фінс&ьких родин.
