Князю Данилу Романовичу стало снаги перетворити роздерті поділами й усобицями галицькі й волинські землі на сильну державу. Наскільки можливо боронити її від нападників ( серед яких були і наймогутніші у знатному світі ординці). Шукати вигідних союзників. Розбудовувати міста. Таку постать хочеться змальовувати епічними фарбами, приписуючи виняткові чесноти. Літописці й історики часто так і робили: " Сей же король Данило був князем хоробрим і мудрим. Який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами"… Та поза легендами він вочевидь лишався людиною доби, з її феодальними приписами і життєвими компромісами.