Український фольклор як система культурних символів відображає важливі сфери духовного та соціального життя етносу, позначає циклічні віхи людського життя від народження до смерті. У різні періоди фольклор - значима складова традиційної культури - поставав духовним містком між минулим ісьогоденням, дієвим орієнтиром у прийдешнє, а отже, може трактуватися як об"єктивний критерій культурної ідентичності, визначальною формою етнічної свідомості. Відтак комплексне дослідження традиційної культури, значно трансформованої часово-просторовими та історичними реаліями, явищами архаїчними та модерновими, є важливим завданням сьогоденної етнології. При цьому слід враховувати,що систематичне фіксування та студіювання етнічних фольклорних феноменів розпочалося відносно нещодавно в Україні, що значно ускладнює реконструкцію давніх фольклорних традицій і позначається на значних втратах у вивченні нашої культури. У відповідних рекомендаціях міжнародних організацій стосовно збереження традиційної культури іфольклору (зокрема, ЮНЕСКО, 1989) акцентується надзвичайна вразливість традиційних форм фольклору, що становить частку світової спадщини людства, і вказується на необхідність державного визнання ролі традиційної культури та небезпеки з боку різноманітних фактор&ів сьогодення. Організація фольклорних фестивалів у даному контексті видається однією із форм, що визнані на міжнародному рівні як засіб виявлення національних традицій і цінностей задля подальшого дослідження, популяризації та збереження. Фольклорні& фестивалі в Україні - явище відносно нове, яке виникло із здобуттям України державної незалежності на хвилі національного відродження і досі не відображене у наукових студіях. Загальнийогляд основних фольклорних фестивалів України, їх тенденції та п&ерспективи, значення в подальшому розвиткові культурних традицій нації, подається у цій розвідці.
