У статті наводяться статистичні параметри змін інституційної мережі релігійних культів в контексті активізації релігійно-церковного життя в Україні протягом останнього десятиріччя. Звертається увага на тенденції та особливості у розвитку православних, католицьких й протестантських конфесій і деномінацій, громад, створених національними меншинами, новітніх релігійних культів. Аргументується багатовекторність характеру трансформації церковної інфраструктури, що торкнулася всіх її складових: центральних релігійних управлінь, духовних навчальних закладів, громад, монастирів, культових приміщень. Автором аналізуються стан і перспективи етноконфесійних процесів в сучасній Україні, визначаються їх регіональні особливості та основні закономірності.
