В статті йдеться про народну культуру XVII століття, особливо про народні вірування в східних провінціях Швеції. В ті часи Швеція підкорила велику територію, що простягалась від східної Фінляндії до східного узбережжя Балтійського моря і стала могутньоюдержавою. Створення і утримання імперії вимагало постійного притоку капіталів і людських ресурсів, забезпечення яких Швеція шукала за допомогою підвищення ефективності державного апарату. Один із шляхів підвищення цієї ефективності влада, зокрема, вбачала в досягненні релігійної та ідеологічної однаковості в державі. Для селян це означало, що влада все більше цікавилася формами і практикою їхніх традиційних вірувань. Практично всі форми народних вірувань були остаточно визнані незаконними за указом пробогохульство від 1665 року. Після цього розгорнулася досить невизначена і непослідовна кампанія, спрямована проти більшості форм народних вірувань, які зазвичай називали забобонами. В той же час народна магія також стала ціллю контрзаходів з боку влади.Проти неї застосовувались штрафи і матеріальні покарання, інколи -смертні вироки. Проте для селян не існувало різниці між магією і релігією. Автор доводить, що для того, щоб зрозуміти причини кампані ї, спрямованої проти народних вірувань, потрібно зосе&редитися більше на фактичних діях влади, менше - на її публічних заявах. Здається, ця кампанія, принаймні у фінських провінціях, співпадала із загальною тенденцією на посилення парафіяльних організацій і парафіяльного життя. Так чи інакше, щоб зрозум&іти цей час і суспільство, потрібно також звертати увагу на часто нечутну ідеологічну боротьбу, яка точилася в різних провінціях Швеції.
