На початку 1917 року в російських військових частинах, дислокованих на території Фінляндії, українці займали друге за чисельністю місце після росіян. Переважно це були матроси Балтійського флоту, головна база якого знаходилась у Гельсінгфорсі (Гельсінкі), а також солдати 42-го армійського корпусу зі штабому Виборзі, прикордонних військ, гарнізонів фортів, обслуги берегової артилерії тощо.Після лютневої революції в Петрограді українці у Фінляндії активно включились в український національно-визвольний рух. Створені ними національні організації підтримували політику Української Центральної Ради у Києві, виступали за автономію України. Після жовтневого перевороту у Петрограді вони не визнали більшовицької влади. В статті висвітлюється діяльність українських національних організацій у Фінляндії, їх спроби українізувати декілька кораблів Балтійського флоту, сформувати військові частини, укомплектовані українцями. З осені 1917 року розпочалося організоване повернення українців на батьківщину, яке тривало впродовж усього 1918 року. Цією справою займалися комісар українських справ у Фінляндії, Український комітет, Посольство і консульство Української Держави. На початок 1919 року більшість українців, яких доля закинула в цей переломний час у Фінляндію,по&вернулись в Україну.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
