"Куди не кинь, а поглиблене вивчення української історії таки відбувається, і не тільки за участi самих українців. У цьому процесі його учасники приречені натрапляти на такі події, факти, явища, які спроможні принаймні здивувати фахівців, а надто непрофесійну громадськість, як очевидне продовження історії Біблії в новітні часи, в наші дні, і викликати нерозуміння, а то й довести до відчаю, підштовхнути до сумнівів у людській силі і спроможності. Може, це й спонукало Володимира Винниченка сказати, що українську історію треба читати з бромом.
На мою думку, її треба читати з розумінням, які непереборні, нездоланні труднощі довелося перебороти, здолати і пройти нашому племені, народу, нації, щоб зберегтися в своїх основах у сучасній стадії етногенезу і сьогодні відігравати ту геополітичну роль у світі, яку насправді, по суті, вiдiграє Україна. Прогрес очевидний. Сто років тому Захід не зрозумів значення УНР для Європи і не підтримав національно-державні змагання 1917-1921 рр., забувши протягом двох сторіч про саме існування нашого європейського народу і прирікши його на подальше поглинання радянською Росією. А нині Захід допомагає Україні у російсько-українській війні, в якій українці обстоюють не лише себе та свою територіальну цілісність, а й Захі&д у цілому з його гуманістичними цінностями від агресії, - тепер уже путінської Росії. Геополітичне значення України в тому й полягає, що без незалежної, суверенної України Європейському Союзу також не бути, і ми захищаємо його на Заході, а не лише с&ебе на Сході".
