Метою статті є: на основі методів конкретно-історичного, порівняльного та проблемнохронологічного аналізу дослідити найважливіші напрями науково-організаційної та педагогічної діяльності академіка АН СРСР Євгена Михайловича Лавренка в період його перебування у м. Харкові, визначити чинники становлення його як ученого-геоботаніка. Результати дослідження виявили, що саме у цей період проявилася надзвичайна широта інтересів ученого. З"ясовано, що на формування особистості Є.М. Лавренка та становлення йогояк ученого-геоботаніка визначальний вплив мали середовище виховання і викладачі Харківського університету В.І. Талієв та В.М. Арнольді. Під час навчання в аспірантурі науково-дослідної кафедри ботаніки при Харківському інституті народної освіти Є.М. Лавренко займався вивченням української флори, здійснюючи численні польові маршрути і досліджуючи доступні гербарні сховища різних міст. На посаді консерватора, а згодом завідувача Гербарію Харківського ботанічного саду, завідувача Гербарію та Відділу геоботаніки Українського інституту прикладної ботаніки, Секції геоботаніки Українського інституту агроґрунтознавства учений займався проблемами геоботаніки, систематики рослин, історії флори і рослинності. Ним було описано низку нових таксонів, виявлено но&ві для України види, уточнено ареали рідкісних рослин, підібрано матеріали для ботаніко-географічного районування України. Є.М. Лавренко здійснював підготовку І тому "Флори УСРР" (1935 р.), будучи заступником редактора, автором вступної статті про бо&таніко-географічне районування України з картою ботаніко-географічних районів і одним з основних авторів спеціального тексту. Особливе місце серед наукових розвідок Є.М. Лавренка посідала охорона природи. Будучи членом Харківського товариства любител&ів природи та крайовим інспектором Харківської інспектури охорони природи, вчений не лише розробляв основи охорони степів, а й зберіг територію заповідника Хомутовський степ. У ці ж роки вчений займався педагогічною діяльністю в якості доцента кафедр&и ґрунтознавства (1929-1930 рр.), а згодом професора кафедри ботаніки (1931-1934 рр.) Харківського сільськогосподарського інституту, а також професора кафедри морфології і систематики рослин (1933-1934 рр.) Харківського державного університету, читаю&чи курси загальної ботаніки, морфології і систематики рослин, ботанічної географії, публікуючи низку методичних посібників. Розкрито малодосліджену сторінку біографії Є.М. Лавренка стосовного його участі в діяльності Сільськогосподарського наукового &комітету України, де він виконував обов"язки спеціаліста Підсекції геоботаніки. Узагальнюючий висновок зводиться до того, що саме у Харківський період (1918-1934 рр.) творчого шляху Є.М. Лавренка викристалізувалися основні тенденції його наукових інт&ересів, які в подальшому сприяли розгортанню активної науково-організаційної та педагогічної діяльності всесоюзного та міжнародного масштабу, забезпечили провідну роль ученого в розвитку ботанічної науки країни і роль лідера у становленні та розвитку& геоботаніки.
Целью статьи является: на основе методов конкретно-исторического, сравнительного и проблемно-хронологического анализа исследовать основные направления научно-организационнойи педагогической деятельности академика АН СССР Евгения Михайл&овича Лавренко в период его пребывания в г. Харькове, определить факторы становления его как ученого-геоботаника. Результаты исследования показали, что именно в этот период проявилась необычайная широта интересов ученого. Установлено, что на формиров&ание личности Е.М. Лавренко и становления его как ученого-геоботаника определяющее влияние имели среда воспитания и преподаватели Харьковского университета В.И. Талиев и В.М. Арнольди. Во время учебы в аспирантуре научно-исследовательской кафедры бот&аники при Харьковском институте народного образования Е.М. Лавренко занимался изучением украинской флоры, совершая многочисленные полевые маршруты и исследуя все доступные гербарные хранилища разных городов. На посту консерватора, а впоследствии заве&
