В статті розглядаються освітньо-конфесійні питання розвитку Бессарабії після її приєднання до Румунської держави в період з 1918 по 1940 рр. Аналізуються кількісні показники щодо відкриття освітніх закладів у регіоні; змістовна частина навчальних програм початкових та середніх шкіл; рівень розвитку професійної освіти; заходи румунського уряду щодо підвищення рівня освіченості місцевого населення. Доведено, що незважаючи на декларативну боротьбу румунського уряду з неписемністю, відкриття значної кількості шкіл в містах і селах регіону, рівень освіченості місцевого населення залишався досить низьким. Оцінюється діяльність румунської влади стосовно релігійної ситуації в Бессарабії, її спроби використати церкву для виправдання румунської присутності в регіоні. Пояснюється, що намагання румунської влади створити проурядові та прорумунські релігійно-політичні товариства та небажання втрутитися в конфлікт між румунськими та бессарабськими старовірами призводять до напруження ситуації в регіоні. Як наслідок, політика перетворення церкви в пропагандистську прорумунську установу зустріла опір як з боку священнослужителів, так і з боку мирян.
В статье рассматриваются образовательно-конфессиональные вопросы развития Бессарабии после ее присоединения к Румы&нскому государству в период с 1918 по 1940 гг. Анализируются количественные показатели об открытии учебных заведений в регионе; составляющая частьучебных программ начальных и средних школ; уровень развития профессионального образования;мероприятия ру&мынского правительства по повышению уровня образованности местного населения. Доказанно, что несмотря на декларативную борьбу румынского правительства с неграмотностью, открытие значительного количества школ в городах и селах региона, уровень образов&анности местного населения оставался достаточно низким.Оценивается деятельность румынской власти по отношению к религиозной ситуации в Бессарабии, ее попытки использовать церковь для оправдания румынского присутствия в регионе.Объясняется, что попытк&и румынских властей создать проправительственные и прорумынские религиозно-политические общества и нежелание вмешаться в конфликт между румынскими и бессарабскими староверами приводят к напряжению ситуации в регионе. И как следствие, політика превращ&ения церкви в пропагандистское прорумынское учреждение встречает сопротивление как со стороны священнослужителей, так и со стороны мирян
History of Bessarabia is a mixed assessment among contemporary historians, especially the periodof stay of these& lands as part of Romania in 1918 - 1940 years. A significant part of the Romanian and Moldovan researchers try to describe the events of that period only with a positive attitude, while the majority of Soviet and modern Russian and Ukrainian histori&ans have questioned the conclusions of their colleagues. One of the important aspects that reflect the true state of affairs on the attached land reflects the situation in the field of education and religion. It is these aspects in the development of& Bessarabia specified period subject of this paper. In the period 1918-1940 in the region, an increase in the number of educational institutions, this took place in accordance with the program of the Romanian Government to overcome illiteracy. Howeve&r, the goals were not realized in practice in the early 30s of the XXth century one institution in Bessarabia accounted for 1,500 people. In addition, in the region took place throughout the process of Romanization, which led to the compulsory transf&er schools in the Romanian language learning. All new books and textbooks published exclusively in the Romanian language. Ambiguous relations were, on the one hand, between the Romanian authorities and the Romanian church, and on the other hand the O&rthodox and Old Believer churches that operated in Bessarabia. Authorities tried to use the Church to justify the historical necessity and justice of accession of Romania to the Bessarabia land, replacing the Slavic Orthodox priests in Romanian. This&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
