У статті розглядаються спогади як джерело вивчення соціальної складової дипломатії УРСРв повоєнний час. З"ясовуються інформативний потенціал мемуаристики та історіографія проблеми. Актуальність цієї теми зумовлена необхідністю перегляду концептуальних та теоретикометодологічних основ дослідження еволюції національної дипломатії в радянські часи.Сучасна українська історіографія розглядає дипломатію УРСР як повністю залежну відМоскви та нездатну на самостійні зовнішньополітичні кроки. Залучення досягненьзарубіжноїісторіографії та введення в український історіографічний дискурс проблем нових напрямківісторичної науки - соціальної історії, мікроісторії, історії повсякдення дає змогу подивитися зіншого ракурсу на питання вітчизняної історії. Нині є напрацювання в галузі джерелознавствамемуаристики, але питання соціальної історії українських радянських дипломатів крізь призмуспогадів висвітлені недостатньо повно.Метою статті є джерелознавчий аналіз мемуарів та усноісторичних джерел дипломатівУРСР для вивчення соціальної історії дипломатичних представників як соціального прошарку.Зазначається, що складовими соціальної історії є становище в суспільстві, заробітна платня, самоідентифікація, сімейне життя. За відсутності або достатньої заангажованостімему&арів було використано також усноісторичні інтерв"ю з відомими дипломатами того часу -Ю. Кочубеєм та О. Купчишиним.Мемуари є одним з головних джерел для вивчення еволюції дипломатії УРСР 1944-1991 рр.Актуальним питанням у вітчизняній історичній науці &є соціальне становище дипломатів УРСРза кордоном. Соціальна історія є провідним напрямом світової історичної науки і для включеннявітчизняної історіографії у світовий дискурс слід аналізувати проблеми оцінки українських радянських дипломатів зарубіжн&ими колегами. Важливою складовою соціальної історії дипломатів булокар"єрне зростання. За умов існування тоталітарного режиму в СРСР це було практично неможливо. Найбільш важливе, що показують мемуари - це атмосферу епохи. Заробітна плата дипломатичн&их працівників була доволі значною в порівнянні з прибутками партноменклатури. Спогади дають змогу оцінити престижність професії дипломата в УРСР в повоєнні часи. Але з іншогобоку соціальна складова досить мало висвітлена в мемуарах дипломатів. Саме &тому слід залучатиусноісторичні інтерв"ю для вивчення теми соціальної історії українських радянських дипломатів.
В статье рассматриваются воспоминания как источник изучения социальной составляющей дипломатии УССР в послевоенное время. Выясняются инф&ормативный потенциал мемуаристики и историографии проблемы. Актуальность этой темы обусловлена необходимостьюпересмотра концептуальных и теоретико-методологических основ исследования эволюции национальной дипломатии в советские времена.Современная ук&раинская историография рассматривает дипломатию УССР как полностьюзависимую от Москвы и неспособную на самостоятельные внешнеполитические шаги. Привлечение достижений зарубежной историографии и введения в украинский историографическийдискурс проблем &новых направлений исторической науки - социальной истории, микроистории,истории повседневности позволяет посмотреть с другого ракурса на вопросы отечественнойистории. Сейчас есть наработки в области источниковедения мемуаристики, но вопросы социально&й истории украинских советских дипломатов через призму воспоминаний освещены недостаточно полно.Целью статьи является источниковедческий анализ мемуаров и усноисторических источников дипломатов УССР для изучения социальной истории дипломатических пре&дставителей каксоциального слоя. Отмечается, что составляющими социальной истории является положениев обществе, заработная плата, самоидентификация, семейная жизнь. При отсутствии или достаточной ангажированности мемуаров было использовано также усно&исторические интервьюс известными дипломатами того времени - Ю. Кочубеем и А. Купчишиным.Мемуары являются одним из важных источников изучения эволюции дипломатии УССР 1944-1991 гг. Актуальным вопросом в украинской исторической науке является социальн&
