Ключову роль під час вирішення зазначених питань відіграє тяжкість обвинувачення або тяжкість вчинюваного особою злочину. З рішень ЄСПЛ слідує, що у практиці Суду завжди викликала занепокоєння тенденція надавати тяжкості обвинувачення надмірне значення, хоча вона не має бути єдиним та переважним чинником при вирішенні питання про тримання під вартою або звільнення. Відтак рішенням КСУвід 25 червня 2019 року, (Справа No3-68/2018) визнано неконституційним ч.5 ст.176 КПК України, яка передбачала, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов"язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України (можливо лише тримання під вартою).КСУ зазначив, що через нормативне регулювання в ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд, зваживши відповідні ризики, обставини конкретної справи, не може застосувати до вказаних осіб інший, більш м"який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
