Формування цифрової ідентичності: виклики тапедагогічні перспективи.
Друга декада XXI ст. пережила сплеск у створенні та використанні інтерактивних цифрових носіїв інформації. Об’єднуючи традиційні засоби масової інформації (фотографії та рухомі зображення, музику та текст) і комп’ютерні й комунікаційні технології, цифрові медіа викликають певне розмивання меж між реальною й віртуальною реальністю, творцями та споживачами, запроваджуючи динамічне інтерактивне цифрове середовище, яке потребує нових теоретичних підходів, а також практичних методів розвитку і відповідного впровадження у повсякденне життя “цифрових тубільців”. За таких обставин розвитку суспільства питання про ідентичність особи (або її ідентичності) сприяє появі абсолютно нових понять, сприйнять та міркувань, які стають особливо актуальними стосовно навчального процесу молоді на перехідному етапі життя. Прагнучи кращого розуміння цифрової ідентичності, що нещодавно стала предметом численних досліджень у різних галузях, стаття має на меті визначити досліджуване явище й окреслити його ключові особливості стосовно теорії ідентичності. Спираючись на міждисциплінарне дослідження цифрової ідентичності та медійного дискурсу, аналіз починається з огляду визначень досліджуваного поняття. Кр&ім того, у статті простежено способи перевірки та прояву такої ідентичності, розглядаючи можливості, що надаються платформами онлайн-комунікацій. Нарешті, спираючись на сучасний аналіз літератури, автор обговорює модель побудови цифрової ідентичності& (створену Петер Бурке і Ян Стець, що складається з таких складових елементів: вхідна інформація, стандарт ідентичності, компаратор та вихідна поведінка), її подальший вплив на педагогічний контекст з метою створення відповідних платформ для “здорово&го” (позитивного) процесу побудови ідентичності. У статті проаналізовано можливості, що надаються Інтернет-взаємодією для просування спорідненості та самовизначення як найбільш релевантних явищ, які слід стимулювати в молодих людей для цілісного форм&ування їхньої ідентичності.
