В статті здійснено компаративний і аксіологічний аналіз "внутрішньо" орієнтованої науки, яка спрямовується, передусім, когнітивними чинниками, та "зовнішньо" орієнтованої науки, яка стимулюється чинниками соціального, економічного, виробничого, політичного, технологічного та іншого характеру. "Внутрішньо" орієнтована наука - це так звана класична наука, що спрямовується пізнавальними інтересами дослідника, емпіричними та теоретичними засобами відкриває закони об"єктивного світу. Для "зовнішньо" орієнтованої науки (науки некласичної) характерні особливі форми організації досліджень, способи взаємодії науки із соціальними інститутами, трансформація мотиваційних, ціннісних установок вчених, форм вираження результатів дослідження та способів їх оцінки. Розглянуто концепції українських і зарубіжних учених, які мають прикметні назви - "проблемно-орієнтовані дослідження", "наука на замовлення", "програмно-цільові" дослідження, дослідження, орієнтовані на виконання певної "місії", дослідження, які є реакцієюна "виклики", перед якими опинилося людство. Їх характерними рисами є: міждисциплінарна та трансдисциплінарна організація; інструментальність, алгоритмічність, контекстуальність знань; практично-орієнтований інтерес дослідників; увага до етичних питан&ь, врахування можливих ризиків, пов’язаних із наслідками впровадження новітніх технологій; особливі стандарти оцінки результатів наукових досліджень. Зроблено висновок, що "зовнішньо» орієнтована наука характеризується значною практичною ефективністю&. Водночас їй притаманні певні ризики: якщо наука цінується лише як засіб для створення матеріальних цінностей, то втрачаються певні функції пізнання, такі як формування картини світу, стимулювання раціонального мислення, підготовка кваліфікованих ка&дрів і незалежних експертів. Програмно-цільові дослідження мають поєднувати "внутрішню" та "зовнішню" орієнтацію і робити свій внесок у реалізацію вищих культурних цінностей.
