У статті проаналізовані особливості навчання гебрайської мови на Буковині у другій половині XIX – початок XX століття. Продемонстровано історико-соціальні передумови становлення і розвитку єврейської освіти на Буковині, представлено два основних типи шкіл, що надавали можливість здобувати освіту єврейським дітям: приватні школи «хедери» і «Талмуд-Тори», які були глибоко вкорінені в єврейській традиції, з поглибленим вивченням гебрайської мови та іудейської релігії; публічні єврейсько-німецькі головні/початкові школи, які поєднали релігійнонаціональне вчення з традиційними предметами навчання. Віднайдені підручники досліджуваного періоду відображають особливість цього часу. Їх аналіз дає нам можливість стверджувати про використання прямого методу в навчанні іноземних мов. Структура та зміст підручників представляють собою результат розвитку тогочасного методу навчання мови, засобів розуміння мовної та мовленнєвої системи опанування іноземною мовою. Структура і зміст підручників ґрунтувалася на поданні матеріалу від легшого до важчого; серед основних функцій підручників були: інформативна (подавалася інформація про систему мови, яка вивчалася), навчальна (забезпечувала навчання лексико-граматичного матеріалу), контролююча (містила запитання на пер&евірку засвоєних знань), виховна (спрямовувала на поглиблене вивчення культурно-релігійних традицій). Навчання мовного матеріалу відбувалося за допомогою навчального матеріалу в граматичних довідниках та виконанні запропонованих у підручниках вправ. &Навчання мовленнєвого матеріалу здійснювалося за допомогою хрестоматій, в яких пропонувалися тексти для читання релігійного та виховного характеру. Пояснення граматичного і лексичного матеріалу відбувалося німецькою мовою.
