У роботі висвітлено проблеми, що пов"язані з диверсифікацією процесів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні, що обумовлено вступом в дію Закону України "Про освіту" та Постанови Кабінету Міністрів України № 800 від 21.08.2019 р. "Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників". Наголошується на недостатньому теоретико-методологічному і методичному обґрунтуванні цього процесу, потребі в його інтенсифікації. Наведені матеріали аналізу наукових джерелна тематику, що розглядається, після 2017 року, коли відбулися принципові зміни в нормативно-правовій базі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Акцент зроблено на розробці моделей і алгоритмів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, які дозволять поліпшити динаміку відповідних процесів за рахунок надання керівникам і вчителям дієвих інструментів для практичної діяльності. Зокрема наведено концептуальну модель підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у ЗЗСО. Представлено низку розроблених алгоритмів, зокрема алгоритм дій керівника ЗЗСО щодо управління процесом підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Окрема увага приділена проблематиці, що пов"язана з модернізацією навчальних планів підвищення кваліфікації педагогічних кадрі&в в умовах упровадження кредитно-накопичувальної системи та надання повноважень замовникам освітніх послуг вибирати тематику підвищення кваліфікації за результатами процесу самооцінювання їх професійної компетентності як головного пріоритету. У робот&і надано також модель підвищення кваліфікації педагогічних кадрів шляхом трансферу технологій, що створює нові умови та можливості як для об"єктів, так і для суб"єктів підвищення кваліфікації. Наголошується на необхідності створення потужних банків д&аних педагогічних технологій, що розробляються в Україні та за її межами, та Web-порталів для поліпшення отримання відповідних інформаційних матеріалів споживачами послуг із підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
