Досліджено ідеї західних педагогів щодо значення духовної педагогіки. Ураховано складність та багатогранність учительскої діяльності, яка має певні ризики, але є частиною професійної доброчесності і професійних можливостей. Окрему увагу приділено вчителю, який обрав втілення духовних практик на своїх уроках, що живить певну внутрішню силу та сміливість, адже дуже важливо втілювати будь-які теоретичні знання на практиці, особливо якщо це стосується духовності. Аналіз ідей західних педагогів дозволив дійти висновку, що духовна педагогіка - це вивчення загальнолюдських цінностей, що походять від викладацького досвіду, релігії, культури. Цінності заохочують, мотивують та орієнтують вчителів на виконання своїх завдань. Саме духовний підхід до навчання посилює традиційну педагогіку, адже знання, засновані на розумі та логіці покращують пізнання. Акцентовано увагу на тому, що духовна педагогіка - це практика виховання, ґрунтовна на трансцендентному підході і походить з релігії та культури, які, підтримують та мотивують учителя виконувати свою професійну діяльність, а учням отримувати знаття та користуватися ними у реальному житті.
