Здійснено аналіз процесу становлення й розвитку режиму неросповсюдження ядерної зброї, який автор пропонує умовно поділити на три етапи. Перший - 1945-1968 рр. - це той час, коли намагання зупинити чи загальмувати процес поширення ядерної зброї були марними. Другий етап - 1968-1995 рр. - закладання основ режиму неросповюдження у "Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї" від 1 липня 1968 р. Третій етап розпочався у 1995 р. і дав поштовх наростанню нових ризиків і загроз "режиму". Звернено увагу на те, що сам "Договір нерозповсюдження ядерної зброї"
ділить держави-учасниці на дві категорії - ядерні і неядерні, а сам "Договір" у 1995 р. було продовжено на невизначений термін. Це сприяло зміцненню світової безпеки та призвело до позитивних змін у міжнародних відносинах.
Проаналізовано ряд конференцій, на яких було досягнуто згоду щодо підписання Підсумкового документу, де вперше було названо поімено держави, що не є членами "Договору неросповсюдження ядерної зброї", а також містився заклик до Індії, Ізраїлю та Пакистану приєднатися до нього у статусі держав, що не володіють ядерною зброєю. VIII конференція відбулася з 3 по 28 травня 2010 р., на ній було підписано документ, що містив 64 рекомендації, які мали бути виконані до 2015 р. - досить ск&ромний, але позитивний результат.
Наголошено, що ДНЯЗ беззаперечно став найбільш універсальним міжнародним договором, хоча в ньому і є слабкі місця й це змушує численні комісії з питань нерозповсюдження звертати на це увагу. Зроблено висновок, що МА&ГАТЕ - це єдина у світі універсальна міжнародна організація, яка служить цілям мирного використання ядерної енергії, але при цьому підкреслено, що цей орган є скоріше технічним і не може давати політичної оцінки діяльності тієї чи іншої держави. Авто&р стверджує, що сучасний стан режиму нерозповсюдження, загалом викликає стурбованість і неоднозначні оцінки і для подолання кризи міжнародного режиму нерозповсюдження треба шукати шляхи до більш універсальних домовленостей між країнами.
The process &of the establishment and development of the non-proliferation of nuclear weapons regime is analyzed in the article. The author divides this process into three periods: 1) 1945-1968 - time, when all attempts to halt or slow down the proliferation proc&ess had been futile; 2) 1968-1995 - the period of the establishment and functioning of the basic principles of non-proliferation regime as a result of the conclusion of the "Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons" of the 1st of July, 1968&; 3) from 1995 - until nowadays, when the new threats and risks for te regime appeared. The author pais attention to the division of the states to "nuclear" and "non-nuclear" states by the Non-Proliferation Treaty after 1995, when it was prolonged to& indefinite term. In author"s opinion, such measures further world security and make positive changes in international relations.
The author considered the Summary Document, which became a result of few security conferences. The Summary Document nam&es the states, that are not the members of the Non-Proliferation Treaty and contains an appeal to India, Israel and Pakistan to join the Treaty as non-nuclear states. 8th conference was being held from 3rd to 28th May, 2010. Summary of this conferenc&e contain 64 recommendations, that should have been implemented by 2015 - negligible, but still positive result.
The author claims, that NPT, despite its some weaknesses, without exaggeration became the most universal international treaty. The Inter&national Atomic Energy Agency (IAEA) - is the only international organization serving the peaceful usage of nuclear energy. Yet, this organization is not able to give a political evaluation of the activity of any state. The author is concerned of the& modern condition of the nonproliferation regime and insists to find ways for the conclusion of new international agreements.
