У статті розглянуто етнічні та мовні взаємини українців і поляків в історичній ретроспективі. Проміжне становище України між Польщею та Росією спричинилося до політичних спекуляцій щодо самобутності української нації та української мови. Відзначено, що російські великодержавні шовіністи вважали і вважають українців росіянами, які "ополячилися", а українську мову - "російсько-польським діалектом", детально висвітлено основні етапи побутування цієї шовіністичної вигадки, підкреслено, що антинаукові твердження про українську мову поширювалися переважно через владні структури та на побутовому рівні, а не серед професійних філологів. З іншого боку деякі польські політики заявляли, що українці - це поляки, які зазнали російського впливу. У пропонованій статті на основі достовірної наукової бази висвітлено етнологічні процеси у слов"янських Вісло-Одерському та Наддніпрянському ареалах у до- історичний (дописемний) період, етапи паралельного формування поляків та укра- їнців як окремих етносів у другій половині І тис. н. е. і первісну самобутність їхніх мов. З"ясовано, що безпосередній вплив польської мови на правобережні українські говори відбувався аж після розпаду Київської Русі у період входження українських земель до складу Великого Князівства Литов&ського та Речі Посполитої, але він не був настільки значущим, щоб змінити структуру української мови. Подано докладну інформацію про запозичення польських слів у середині ХІХ ст. переважно з науково-культурної і технічної термінології й наголошено, щ&о вони проникали через ху- дожню та наукову літературу лише в західноукраїнський (галицький) варіант літературної мови, а потім його здобутки було використано в процесі формування єдиної української літературної мови на базі середньонаддніпрянських г&овірок у першій половині ХХ ст. Особливу увагу звернено на те, що на різних історичних етапах відбувався і зворотний процес ? польська мова зазнавала впливів української, запозичуючи у свій лексичний фонд численні українізми.
