У статті порушено проблему функціоналу історичної науки, її місця та значення в житті суспільства. Авторка стверджує, що панівна історична парадигма є дієвим механізмом комунікаційних процесів. Наступність історичних знань забезпечує міжвікову комунікацію в суспільстві, взаєморозуміння між представниками різних генерацій - носіями матеріальних і духовних здобутків різних історичних епох. Проаналізовано причини руйнації духовної єдності поколінь і наголошено на небезпечності цього процесу для впливу на суспільну свідомість
