У статті обґрунтовано доцільність науково-бібліографічного обліку текстів присвят, передмов та післямов, що збереглися у складі українських кириличних стародруків XVI–XVIII ст. Виділено складові аналітичного бібліографічного опису цих елементів апарату стародрукованого видання та розглянуто способи їх представлення в бібліографії XIX–XXI ст. Сформульовано принципи метаопису присвят, передмов та післямов, що можуть застосовуватися в друкованих каталогах та електронних базах даних окремих бібліотечних фондів