"На світлині 1888 року Ларисі Косач 17 років. Вона - ровесниця гімназійним випускницям. А це той вік, коли молода людина стоїть перед вибором - яке направлення діяльності обрати і йому присвятити свої сили. На той час Лариса отримала досить добре домашнє виховання, освіту. Її поезії під псевдонімом Леся Українка почали друкувати у львівських часописах. Знання основних європейських мов настільки добре, що вона вже береться за переклади світової класики. Леся змалечку займається музикою, і у рідних іноділунала думка, що стане піаністкою, бо час проводить, навіть улітку, «як не в лісі, то в саду, тільки ввечері в хаті, та й то найбільш за фортепіано». «З мене, може, вийшов би порядний студент теолог, бо я способна «втравитись» у такі речі, - напише вонадядькові, М. Драгоманову, щоправда, з гумором додасть, враховуючи «драгоманівське» ставлення до Біблії: - Хоч могло б статись, що мені б поставили двойку по закону божому»".
