Хабаровськ - дух свободи Нової України. Хабаровськ у 1917-1922 роках - був ключовим центром "Нової України" - співмірної за площею з європейською Україною
"Півмільйонний Хабаровськ, який довший час був найбільшим містом російського Далекого Сходу, - місто молоде. Заснував його у 1858 році українець Яків Дяченко (він же заснував ще близько 30 населених пунктів на Далекому Сході).
У 2008 році, з нагоди 150-ліття міста, в самому центрі, на вулиці Тараса Шевченка, вдячні городяни відкрили йому пам’ятник. Бронзовий, у повний ріст. Вулиця Т. Шевченка з’явилась у Хабаровську в далекому 1921 році. За клопотанням місцевої «Просвіти», із нагоди 60-річчя смерті Кобзаря. Навколо Хабаровська наприкінці XIX і на початку XX століття українські колоністи заснували розгалужену мережу сіл. І творили там близько 90% населення. Домінували подоляни - вихідці з Подільської губернії. У самому ж Хабаровську на початку ХХ століття був окремий район, заселений переважно українцями - Хохлацька слобода (на південь від вул. Леніна). Далі на південь була ще Дальнєхохлацька слобода (тепер район 19-ї школи). У 1918 році рішенням міськради ці поселення перейменовано на Українську і Дальноукраїнську. Про ці слобідки досі нагадує одна з центральних вулиць міста - Слобідська. Великі міста Приморщини, за твердженням В’ячеслава Чорномаза, основного дослідника Зеленого клину, виступали трансляторами офіційної російської культури".
