Духовна велич та підприємницький хист. Відколи Андрей Шептицький був главою церкви, в Галичині без упину змінювалася влада: австрійська, російська, українська, польська, радянська, німецька
"Виповнюється 155 років від дня народження митрополита Андрея Шептицького — величної постаті, духовний чин якої важко переоцінити. Він походив зі стародавнього знатного українського роду, який у XIX столітті зазнав полонізації.
Пішовши проти волі батька, Шептицький повернувся до свого коріння, щоб служити «селянській» церкві, як тоді називали греко-католицьку. Інтелектуал, людина виняткових чеснот, митрополит заповідав українцям «Божу батьківську землю любити і не пускати її з рук». Коли письменника Василя Стефаника свого часу запитали, чому він, щоразу приїжджаючи до Львова, вирушав на Святоюрську гору до митрополита Андрея, — той відповів, що любить дивитися на посріблену сивиною голову, котра думає про всіх. Таким він і запам’ятався сучасникам — величною постаттю, духовним провідником нації. Владика, який заповів народові «не лише Божу науку, а й душу — життя своє», закликав українців триматися свого і дбати про своє".
