Валентина Гончар: кохання всього життя і берегиня творчості Олеся Гончара.
"Давно хотів написати про нашу славну сучасницю Валентину Данилівну Гончар.
Іще відтоді, як готував нарис про Олеся Терентійовича - творця «Людини і зброї», «Собору», інших знакових творів витязя української літератури, відважного воїна Другої світової, вшанованого, серед інших бойових нагород, орденом Слави і аж трьома медалями «За відвагу»... Нагода для підготовки публікації тоді була - наближалося 50-річчя Перемоги. Досі бринить у серці бентежна мить зустрічі в Кончі-Озерній, у заміському будиночку Гончарів. Привітала нас із моїм студентським другом, гончарознавцем, письменником Віталієм Ковалем господиня, мила й доброзичлива Валентина Данилівна. Запросила до помешкання.Із другого поверху назустріч нам спускався Олесь Гончар з увімкненим радіоприймачем у руці. Перше, що впало тоді в око, - втома на обличчі.
— Цілу ніч не спалося, — стиха мовив. — Кляті осколки знову заговорили. Це війна".