У статті розкривається зміст етики як частини філософського курсу в Києво-Могилянській академії, яка бере на себе зобо"язання, що сформувались ще в часи Античності - привести людину до моральної досконалості і земного блага. Знання, міркування, інтелектуальний аналіз зводяться до вищого етичного принципу, який визначає призначення людини в її земному бутті. З гуманістичних
позицій вирішується головна проблема моральної філософії: небесне блаженство не повинно бути зумовлено відмовою від усього земного. Незважаючи на те, що земний світ грішний, мінливий і нестійкий, його не можна уникати, його слід пізнати якомога повніше і глибше (для цього людині дано розум), а зі злом потрібно боротися, керуючись виключно розсудливістю.
В статье раскрывается содержание этики как части философского курса в Киево-Могилянской академии, которая берет на себя обязательства, сформированные еще во времена Античности, а именно привести человека к нравственному совершенству и земному благу. Знания, мысли, интеллектуальныйанализ сводятся к высшему принципу, который определяет назначение человека в его земном бытии. С гуманистических позиций решается главная проблема нравственной философии: небесное блаженство не должно быть обусловлено отказом от всего земного. Несмот&ря на то, что земной мир грешный, изменчивый и неустойчивый, его нельзя избегать, его следует изучать как можно полнее и глубже (для этого человеку дан разум), а со злом нужно бороться, руководствуясь исключительно благоразумием.
The ethics in the l&ecture courses of the Kyiv-Mohyla Academy was divided into theoretical and practical parts. The former dealt with the substantiation of a person"s place in the world, considered problems of the meaning of life, free will, a degree of a person"s respo&nsibility for their actions. The latter pointed to ways and means to determine a destiny, achieve happiness, and developed education system according to the perception of a perfect person. Theophan Prokopovych, professor and rector of the Academy, co&nsidered a necessary condition for happiness to obtain a certain level of material well-being since poverty and deprivation are not compatible with happiness. He linked the achievements of this with conscientious work, which he considered to be a dut&y towards himself, his family, society, and the state. He recognized the benefit as the basis of work along with usefulness, which he considered to be close to virtue in terms of significance, thus giving her a positive moral evaluation.
Achievement& of happiness, according to Theophan Prokopovych, is possible if a person сomply with natural, moral, civil and God"s laws. Natural law makes a person realize the need for work and determines they inclination to a certain kind of it. However, a perso&n must understand what kind of work they are inclined to; this requires the study of their bodily and spiritual needs, that is, self-knowledge. Having known themselves and
having discovered the ability for a certain type of labour in themselves, a p&erson works for themselves, their family, society, state. Thus a person obeys moral and civil laws. Introduction to the philosophical course of the section of ethics, though not obligatory for all professors, was at that time necessitated by the desi&re to rethink the system of human relations in the new historical conditions of Ukraine of the first half of the eighteenth
century. human. Ethics becomes an important tool for educating a new person, forming a free personality. Professors do not si&mply comment and promote moral standards accepted in Christian culture, but seek to study and analyze the authoritative ethical teachings of ancient and European thinkers, trying to give practical guidance on improving man and the moral regulation of& society in his time. This tendency was significantly developed and improved by the student of Kyiv-Mohyla Academy, Grigory Skovoroda.
