Встановлено, що загальні тенденції реалізації Російською імперією експансіоністської політики на Балканах грунтується на тих основах її зовнішньополітичного курсу, які були закладені ще в нормативних документах часів Петра І. Це, зокрема, удавана опіка над "єдиновірними християнськими народами", широке використання підкорюваних народів як ресурсу для досягнення власних стратегічних цілей і яскраво виражена асиміляторська політика в національному питанні. Саме на таких засадах укладалися російсько-турецькі договори XVIII-ХІХ ст., де всі, на перший погляд, гарантії безпеки для балканських народів були продиктовані виключно меркантильними міркуваннями. Царські маніфести та інші нормативні документи, де визначалася політика щодо окремих балканських народів, писались у відверто декларативній манері, прямо або приховано розходились із проголошеним курсом на допомогу зазначеним народам і, як і російсько-турецькі договори, спрямовувалися лише на реалізацію стратегічних цілей російського самодержавства. Зроблено висновок, що, залишаючи широкий простір для звинувачень Османської імперії в недотриманні договірних зобов"язань, Російська імперія створювала можливості для ситуативного розширення свого впливу в окремих регіонах Балкан. Сформована царизмом юриди&чна база передбачала можливості для різновекторної експансії (економічної, культурної, релігійної тощо), що в підсумку мало призвести до ліквідації національної самосвідомості південнослов"янських народів і їхнього цілковитого переходу під російський& контроль.
The article is aimed to define the preconditions for the legal background for the Russia"s expansion towards the Balkans (late XVIII - second half of the XIX centuries) and its peculiarities listed in the interstate treaties and the Russi&an Empire"s legal system. To achieve the defined goal and the set objectives of this paper various methods of the scientific research have been used. First of all, owing to the dialectic method the dynamic of the changes in the directions of the Russ&ian expansion towards the Balkans has been defined. The content s of various legal norms relating to the subject of our research has been expertised by means of the hermeneutical method. The historical legal method is the main one used to conduct the& research. It has been used for the analysis of the regulatory documents together with the social and political circumstances causing their adoption and future use. The multidisciplinary method enables d the author to analyse a great number of the hi&storical sources concerning the way how Russian legal proscriptions influenced the Balkan population. As a result, it is stated that basic tendencies of Russian Empire"s foreign policy implementation date back to the legal background created by Peter& the Great. These tendencies include artificial guardianship towards "one-minded Christian peoples", widely spread use of conquered nations for the sake of achieving strategic goals and the pronounced assimilatory direction of the national policy. Th&ose issues were implemented in the Russian-Turkish treaties signed in the XVIII-XIX centuries. There were listed artificial guaranties for of the Balkan nations" security based mainly on the mercantile goals. The Tsar"s manifests and other regulatory& documents defining peculiarities of the policy towards certain Balkan nations were arranged in a declarative manner. The author concludes that the Russian Empire used all possible legal and organizational tools to spread its expansion all over the B&alkans.
