У статті представлено обґрунтування соціологічної методики вимірювання мілітарної ідентичності ветеранів збройних конфліктів. Виокремлено три типи мілітарної ідентичності - стійкий, ситуативний і несформований - які порівнюються за таких підстав: спрямованість ідентифікації, прихильність до мілітарного досвіду, сила зв"язку і сила відторгнення від армії, лояльність до мілітарної маскулінної культури, здійснення військових практик, сприйняття армії як сім"ї або як професійної організації, емоційна прив"язаність до армії, мотиваційне обґрунтування приходу в армію, екзистенційна оцінка служби в армії. Стійкий тип мілітарної ідентичності проявляється в прихильності ветерана мілітарному досвіду/культурі після повернення з армії. Ситуативний тип характеризується "змішаною" ідентифікацією ветерана як з армією, так і з різними цивільними групами; кожна з цих форм актуалізується залежно від контексту/ситуації. Несформований тип мілітарної ідентичності характеризується відсутністю (або слабкою формою) прихильності армійському досвіду, а також сильною ідентифікацією ветерана з різними цивільними групами. Розглянуто особливості таких психологічних методик вимірювання мілітарної ідентичності, як "Шкала мілітарної ідентичності" С. Ланкастера, С. Кінчле і С. Ка&стро та методика вимірювання чотирьох модифікацій мілітарної ідентичності (професійної, ідеалістичної, військової та індивідуалістичної) Р. Йохансена, Д. Лаберга і М. Мартінусена. Зроблено висновок, що в соціологічному дослідженні необхідно враховува&ти вплив на формування мілітарної ідентичності таких демографічних та соціальних чинників, як стать, час перебування в армії, рівень освіти, вік призову в армію, місце проживання, мотивація приходу в армію, сімейний стан, наявність/відсутність травма&тичного бойового досвіду.